Набат Совісті Захист імені та спадщини Реріхів При ПНУК Експрес інформація



№ 27
від 03 серпня 2016 р.

Директору Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва,
Голові Громадської ради при Вінницькій обласній раді Н. Морозовій

Відкритий лист

Шановна Наталіє Іванівно!

Хочу щиро подякувати Вам за Ваш особистий благодійний внесок, який нещодавно Ви передали в народний університет на підтримку його статутної діяльності. Проте Ваша пропозиція змінити статус народного університету з громадського на державний, щоб вижити, мене дещо стурбувала. Така пропозиція для народного університету звучала вже не раз. Проте це є не вирішенням проблеми, а заганянням її в глухий кут.

Якщо ми будуємо громадянське суспільство і демократичну країну, то роль громадських організацій, особливо культурно-просвітніх, очевидна. Якщо ж все це гра в демократію, то ціна її вже сьогодні надто висока. І тому усім нам варто взятися за вирішення стратегічного питання фінансування громадських організацій в Україні, яке дуже часто викликає нездорові дискусії і суперечки. Ви відома на Україні людина, до думки якої можуть прислухатися, Ви голова Громадської ради при Вінницькій обласній раді - давайте спробуємо зламати стереотип, що робота в громадській організації в Україні не має майбутнього. Позитивне вирішення проблеми фінансування громадських організацій допоможе сотням таких безробітних громадських діячів, як я і мої колеги. Ми усі є свідками того, що західні гранти не забезпечили і не забезпечать розвиток громадянського суспільства. В країні досі немає розгалуженої мережі справжніх самостійних громадських організацій. І сьогодні (по прикладу багаторічної проблеми народного університету) навіть наша прогресивна Громадська рада, яку Ви очолюєте, неспроможна організуватися до колективної дії для задоволення і захисту потреб нашої громади.

Ще у лютому 2013 року Анастасія Красносільська, експерт програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД у своїй статті «Бюджетне фінансування та самофінансування громадських організацій» писала: «Наразі в Україні частка державного фінансування в бюджетах українських організацій складає 8% проти 20% грантових коштів, що є одним із найнижчих показників у Європі. Натомість, у країнах Європи обсяги державної фінансової підтримки громадських неурядових організацій збільшуються, оскільки саме вони ефективніше надають послуги населенню. В Україні ж така підтримка залишається незмінно низькою. Причин для такої державної політики багато, але ключовими є дві. По-перше, представники влади не розуміють ролі громадських організацій в забезпеченні та представництві інтересів громадян, а тому часто бачать в них скоріше конкурентів, ніж партнерів. По-друге, передача громадським організаціям частини бюджетних коштів для задоволення потреб населення потенційно зменшує обсяги “корупційного” освоєння».

Отож, якщо нам із Вами поталанить кардинально вирішити проблему із гідним фінансуванням громадських організацій на Вінниччині, ми не просто її вирішимо, а … подолаємо корупцію. А це вже, згодьтесь, дуже серйозно.

Сьогодні реальним індикатором сприяння розвитку третього сектору в області, як і в країні, лишається бюджет. Відсутність достатніх державних коштів для громадських організацій – реальний показник сприйняття його розвитку в органах влади. 400 тисяч грн на підтримку програм громадських організацій Вінницької області, які виділено цього року, не показник. Більше того, знову фінансується не основна робота, а канцтовари і т.п.

Минулого року наші майстри народних ремесел в межах програми “Народна культура на захисті Вітчизни”, яка перемогла на обласному конкурсі, півроку щоденно працювали із дітьми та дорослими впродовж усього дня, а ми не мали права заплатити їм за їх працю, хоча у них теж є діти і обов'язки перед рідними. Їх вина тільки у тому, що вони обрали собі роботу у громадській організації і ця робота, на жаль, є соціально незахищеною.

Знаю, що у Вінниці нині продовжується програма «Бюджет громадських ініціатив», яка стартувала минулого року. На проекти вінничан в міському бюджеті передбачено 6,5 млн грн! Проте і ця ініціатива влади не робить сильнішими громадські організації, бо згідно Положення автором проекту може бути тільки фізична особа. Влада боїться потужних громадських організацій і не хоче їх бачити у своєму полі зору. Влада дає кошти, проте діє по принципу, щоб «і вовки ситі, і вівці цілі».

Ми не можемо створити жодного захищеного робочого місця, при тому, що народний університет має більше сотні вакансій. Навіть ті робочі місця, які були у нас створені, були давно знищені умовами, що їх створила для громадських організацій наша держава. Ми не можемо ні побудувати свого приміщення, ні придбати його. У будь-який момент організація із усіма своїми структурними підрозділами та 20-річними надбаннями може опинитись на вулиці. І це нікого у владно-чиновницьких колах не болить.

Ви, Наталіє Іванівно, довгий час жили у Німеччині. І, напевне, знаєте, що там, за підтримки держави, тільки одна громадська організація «Карітас» створила 400 тисяч робочих місць, а річний бюджет пересічної громадської організації у країнах Східної Європи – членах ЄС, еквівалентний 560-670 тис. грн., при цьому близько половини цих коштів припадає на державне фінансування.

У нас в області на конкурс програм громадських організацій виділили в середньому по 50 тис. грн. на 12 організацій. ... Річний бюджет пересічної української громадської організації становить близько 50-60 тис. грн. Із цієї суми лише 2-3% припадає на державне фінансування. За цим показником Україна близька до Філіппін, Пакистану та Кенії. Якщо ми дійсно хочемо сприяти розвитку громадянського суспільства, то нам є над чим працювати?

Я пропоную Громадській раді, яку Ви очолюєте, виступити із ініціативою створення у країні Національного фонду розвитку громадянського суспільства, бо без цього Указ Президента України Петра Порошенка №68/2016 «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні», який він підписав 26 лютого цього року, залишиться в історії ще однією популістською ініціативою. Адже у вкрай важливому для долі України документі «Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки», яку підписав Глава Адміністрації Президента України Б. Ложкін, у розділі «Фінансове забезпечення реалізації Стратегії» тільки у самому останньому рядку документа записано «... вбачається доцільним опрацювати питання створення фонду розвитку громадянського суспільства». Це опрацювання може зайняти роки, якщо громадські організації не будуть наполегливі, а Громадські ради по справжньому не стануть самостійними.

Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький назвав цей Указ Президента «історичним документом, якого в Україні ще не було». «Специфіка цього документу не в тому, що ми чекаємо, що Президент або Віце-прем’єр скажуть владі, що робити з громадськими організаціями. Специфіка цього документу в тому, що він створює можливості для самодіяльності громадянського суспільства, в чому є його суть… Саме це створює умови для розвитку громадянського суспільства», – зазначив він.

Я не зовсім поділяю його думку, бо самодіяльності нам вистачає. Президенту ж варто уже давно запитати владу, що робить вона із громадськими організаціями, як насправді допомагає і чи помічає їх взагалі.

Національні фонди розвитку громадянського суспільства створено в країнах Європи давно. З них, власне, і починалася демократія. І якщо ми так прагнемо до Європи, то варто було б брати звідти не кредити, які доведеться віддавати нашим дітям, а досвід, як створити людям пристойні умови життя.

Незабаром наші знайомі виїдуть на проживання до Канади. Кажуть, там найвищий життєвий рівень. Чому так, бо там живуть усі розумні, а у нас усі дурні? Ні, не тому, а тому, що у нас більше злодіїв, адже найбільша проблема нашої країни, це боротьба із корупцією. І на фінансування численних бюро по боротьбі з корупцією кошти у країні є, а на створення умов, щоб цієї корупції у країні не було — коштів немає.

І Громадські ради, які створені і при обласній раді, і при обласній держадміністрації (кожній владі по Громадській раді?) — не можуть вирішити проблеми, бо Громадська рада мала б бути одна. І не при владі, а при громаді. Тоді вона буде дієвою, незалежною, потрібною людям. Ми не раз звертались по допомогу до Громадських рад усіх рівнів, проте все було марно.

Стосовно підтримки народного університету у статусі громадської організації, співзасновником якої є колектив ВОУНБ ім. К.Тімірязєва, я хочу звернутись до Вас із великим проханням, ввійти до складу Піклувальної ради народного університету, а також розглянути на зборах трудового колективу бібліотеки питання про надання Подільському народному університету Культури щомісячної фінансової допомоги, бодай мінімальної, але регулярної. Сьогодні ми звертаємось із таким проханням до колективів усіх бібліотек, які є нашими співзасновниками. Сьогодні ми звертаємось із цим проханням до всіх, хто знає про нашу діяльність. До всіх, хто розуміє, що без Культури не буде демократії ніколи, як і правової держави.

Ваша підтримка може зняти з нашої організації тягар орендної платні і дасть можливість колективу хоч на хвилину перевести дух, щоб мати силу рухатись далі. Можливо, у рік 25 річниці Незалежності України, ми навіть знайдемо мецената, який зможе придбати для Подільського народного університету Культури приміщення, гідне його ідеї.

З повагою та великою надією на розуміння,

Наталія Щепілова


© 2003 - 2016 Подільський народний університет Культури.
WEB-Master: PodilFolkUnivC@ukr.net