Набат Совісті Захист імені та спадщини Реріхів При ПНУК Експрес інформація
Знаменні та памятні
Прес Центр
Форум
Участь у конференціях, семінарах, круглих столах
Архів новин

   Газета "Літинські новини"
   18 серпня 2007 року

Не задля себе, а для людей.

     Чи вірите ви в дива? Мені здається, якщо знайдеться людина, яка скаже жорстко «ні», вона буде нещира. В кожного в житті напевно були хвилини, коли на душі ставало тепло, мрійливо, і коли ці мрії, либонь на мить, пришвидшували стукіт серця в очікуванні дива.

     Та сучасне життя залишає мало шансів побачити ці дива для тих, хто не хоче їх бачити. Адже потрібно тільки придивитись, прислухатись, відчути серцем і таємниці почнуть проявлятись. А проявляються вони у долях багатьох людей. Цих доль безліч. Але в пам’яті залишаються лише ті, які зробили щось величне, дивне, не звичне для сучасників. Такі долі запам’ятовувались своєю незвичністю, або краще недосяжністю. Видатні особистості вирізнялись серед інших вмінням творити, мислити, працювати надміру, не жалкуючи себе заради блага інших.

     Таких Прометеїв за всю історію людства чимало подарувала нам Земля в союзі з Небом. Пам’ятаєте легенду про Прометея? Це той, що приніс людям світло, тобто знання, які відкривають широкі простори пізнання все тих же чудес, якими наповнено простір, і які оточують кожного.

Світлина із книги "Юрий Николаевич Рерих. Письма. Т. II"
М.: Международный Центр Рерихов.-
2002.- ст. 240

     Давайте згадаємо своє дитинство. Ким кожен із нас мріяв стати, на кого ми рівнялись? Перший політ у космос Ю.Гагаріна – і всі мріють стати космонавтами; визнання російського балету – і всі дівчатка мріють стати балеринами… А у післявоєнні роки були мрії вищими і більшість хотіла стати справжніми героями.

     Як сьогодні нашим дітям не вистачає цих прикладів справжніх героїв. Але не тих, яких масово демонструють по телебаченню. Як же розрізнити цих героїв? Чи вони є? Звісно ж є. Лише потрібно зрозуміти, хто справжній герой, а хто ілюзорний. Це не так важко зрозуміти, адже справжні Герої після себе завжди залишають величезну спадщину, життєво необхідну для людей.

     Я хотіла б познайомити читача із одним таким Героєм. Можливо доля саме цієї надзвичайно талановитої людини стане прикладом для наслідування. Як у свій час стала вона таким прикладом для нас, ініціаторів створення Подільського народного університету Культури. Адже створено було народний університет 21 травня - саме в день пам’яті Ю.М.Реріха. Цього року всі міжнародні культурно-наукові кола 16 серпня будуть відзначати 105 років з дня народження Юрія Миколайовича Реріха, старшого сина всесвітньовідомого художника М.К.Реріха. Ю.Реріх теж всесвітньо відомий вчений, мислитель, сходознавець, мандрівник, історик, археолог, етнограф, мистецтвознавець, філолог-індолог, санскритолог, тібетолог, монголознавець і водночас тонкий психолог. Всі хто його знав охарактеризовували його як людину незвичайну.

     З дитинства він виховувався на прикладах великих подвижників: Святого Преподобного Сергія Радонежського, Святого Серафима Саровського. Ще в малолітньому віці Ю.Реріх постійно був поряд із своїми батьками під час археологічних та етнографічних експедицій. Саме під час таких поїздок почалось формування напрямів діяльності майбутнього вченого. Він ріс в оточенні надзвичайно цікавих людей, які часто бували в гостях у батьків: О.Блок, М.Врубель. С.Дягілєв, І.Стравінський, відомі сходознавці А.Рудньов, Ф.Щербацький та багато інших. Ці зустрічі відіграли свою роль у формуванні Юрія Реріха як особистості і окреслили його майбутні наукові інтереси.

     В 15 років Ю.Реріх почав займатись єгиптологією та вивчав монгольську мову, історію монголів. Під час навчання в Лондоні успіхи по вивченню санскриту були настільки високими, що Ю.Реріха було представлено як кращого студента державному секретарю по справах Індії, який відвідав університет.

     В 18 років він сформувався як сходознавець, у якого була своя тема і свій напрямок в науці. Коли Юрію Реріху виповнилось 21, він публікує серйозну наукову роботу «Расцвет ориентоизма».

     Одним із найвагоміших моментів в житті Ю.Реріха була його участь у Центрально-Азіатській експедиції, яка розпочалась у 1923 р., а закінчила свій науковий шлях у 1928 р. На той час Юрію було всього 23 роки. Але це не завадило йому зі всією відповідальністю виконувати обов’язки покладені на нього. Він був прекрасним перекладачем. Досконало володів монгольським, тібетським та багатьма центральноазіатськими діалектами. Коли Юрій Миколайович розмовляв на російській мові, а до нього звертались на мові хінді чи бенгалі, або по-німецьки, він, не змінюючи тону мови, легко і непомітно переходив на іншу мову, ніби до цього моменту говорив саме цією мовою. Не таємницею буде, а лише здивуванням для багатьох той факт, що цей вчений володів більше як 30 мовами.

     Ю.М.Реріх постійно говорив про слов’янський героїзм: «Якщо людина моральна, вона такою буде у будь-яких ситуаціях. Зробити так, щоб людина стала хороброю, здійснила подвиг, неможна. Це вже закладено у неї в потенціалі». При цьому він стверджував, що сьогодні потрібно аби утвердився зв'язок між подвигом та культурою. Адже слово «подвиг» розкривається, як жертовність.

     Вчений був впевнений, що головне – це внутрішній образ. Подвижник – це той, у кого всі сторінки його індивідуальності вже відповідають його кредо. Він стверджував, що в основі життя людини повинні лежати висока моральність, знання, мистецтво, краса та служіння людям. І він був саме таким.

     Більшість свого життя Ю.М.Реріх разом із своєю родиною провів у Індії. Саме там було створено відомий на весь світ Інститут гімалайських досліджень «Урусваті». Очолювати цей інститут було довірено Ю.Реріху. Діяльність інституту базувалась на досягненнях світової науки і на використанні тієї наукової інформації, яку співробітники «Урусваті» брали в маловивчених районах Азії. Принцип комплексних стаціонарних експедицій клався в основу діяльності цього інституту. Другим принципом організації інституту виступала комплексність досліджень, де планувалось представити всі області науки. Деякі дослідження в лабораторіях інституту випереджали розвиток науки як мінімум на 50 років. Серед постійних співробітників «Урусваті» були відомі вчені, такі як А.Ейнштейн, Луї де Бройль та інші.

     Коли Юрію Миколайовичу дозволили повернутись на Батьківщину, він одразу почав втілювати в життя свої наукові плани. В Інституті сходознавства він очолив складний сектор філософії та історії релігій Індії. Майже за три роки роботи в Росії він зробив надзвичайно багато: відродив традиції вітчизняної буддології та тібетології, вперше в країні ввів викладання ведийської мови і т.п.

     Працюючи в Радянському Союзі Ю.М.Реріх користувався надзвичайним авторитетом серед вчених. Він безвідмовно допомагав молодим вченим, ділився книгами із своєї особистої бібліотеки. Із розповіді його учня Ш.Біра, на сьогодні академіка, Генерального секретаря Міжнародної асоціації монголознавства (Улаанбаатар. Монголія), Ю.Реріх мав феноменальну пам'ять, оскільки під час роботи рідко коли звертався до словників. Неодноразово Ю.Реріх побував у Монголії. Юрій Миколайович досконало володів дипломатичним мистецтвом, мав високий міжнародний авторитет, який набув саме за роки праці вже після того, як пройшов епохальні експедиції, участь в яких почалась з 19 років. Він стояв біля витоків міжнародного співробітництва монголознавців, яке пізніше переросло в нині діючу Міжнародну асоціацію монголознавців.

     Якщо зупинитись на тих досягненнях Ю.М.Реріха, про які я вище згадувала, це означає майже не розкрити його діяльності. Спогади ще одного його учня А.М.Зелінського, кандидата історичних наук, директора Центру ноосферного захисту імені академіка М.Д.Зелінського, можливо, в якійсь мірі, допоможуть розкрити ще одну грань образу Ю.Реріха. На Міжнародній конференції, що проходила у 2002 р. у Міжнародному Центрі Реріхів і присвячувалась 100-річчю з дня народження Ю.М.Реріха, він згадує найвагоміше, те, що поєднувало в бесідах Вчителя та Учня: «З тих тем, що ми обговорювали, в пам’яті збереглись, перш за все, буддизм, кочовий світ євразійських степів, а також тема, яку б я назвав «Роль духовної культури в збереженні і розвитку світової цивілізації». Аби доповнити цю тему хотілося б згадати картину М.К.Реріха «Гінець» на якій зображено чоловіка, що пливе по річці в човні, і слова Л.М.Толстого по відношенню до картини: « Рулюйте вище, течія всеодно знесе».

     Родина Реріхів так і жила, так жив і Ю.М.Реріх. Вони планку поставили надзвичайно високо і досягли в праці та творчості надзвичайних висот. Але «течія» намагається сьогодні знести навіть правду про них. Є ті, котрі намагаються їх досягнення применшити та принизити, «знести» вниз, замість того, аби наслідувати і ставати внутрішньо кращими, даруючи плоди своїх праць людям.

     В своїй науковій роботі Ю.Реріху, як і всім членам цієї унікальної родини, була притаманна повага до цінностей представників будь-яких культур. Більше того, Реріхи знайшли шляхи співтворчості цінностей. Як стверджує М.В.Скиба, ведучий науковий працівник Національного музею ім. Т.Г.Шевченко (м. Київ): «Саме ці обставини роблять Реріхівську спадщину такою, що органічно вживається в простір практично всіх національних культур, спроможна працювати в ньому, спираючись саме на локальну та етнічну своєрідність, збагачуючи і розширюючи його до універсальних вимірів».

     Як добре, що вершини національних досягнень стають цінностями загальнолюдськими. Адже тільки завдяки національним геніям взаємозбагачуючись людство може зберігати абсолютно вічні цінності, які стоять на охороні життя тільки завдяки об’єднаним зусиллям людей.

     Керівні високі ідеї Культури, які надихали до творчості Ю.Реріха і всю його родину, давно знайшли собі прихисток у нашій свідомості та наших серцях.

     Саме тому знову і знову звертаємось до образу Ю.Реріха не тільки щоб глибоко вшанувати його пам'ять, але і для того, щоб у прикладі його життя знайти духовне піднесення, яке так необхідне в наші нелегкі часи.

     Лариса Дудник,
заступник голови ради
Подільського народного
університету Культури