Набат Совісті Захист імені та спадщини Реріхів Про ПНУК Експрес інформація
Украденные полотна Рерихов
Письмо Президенту России В В Путину
Письмо в Министерство культуры РФ
Прес-конференція

Міжнародна Рада Реріхівських організацій
Подільський народний університет Культури
Міжнародна культурна акція
"Набат Совісті"


   Передмова


   В 1974 р. С.М. Реріх привіз до Москви 288 полотен, своїх і батька, в зв'язку зі сторічним ювілеєм Миколи Костянтиновича Реріха. Після ювілею картини залишилися для експонування на пересувних виставках. Починаючи з 1983 року, полотна Реріхів все частіше стали затримуватись в Державному музеї Сходу, а з 30 травня 1989 року Міністерство культури РФ наказом №234, без відома і згоди С.М. Реріха, передало картини (але вже 282) на тимчасове зберігання до Державного музею Сходу, що було грубим порушенням відповідної інструкції, згідно якої "категорично заборонена передача будь-кому експонатів, що знаходяться на тимчасовому зберіганні, без згоди їхнього власника".

   В листопаді 1989 р., перебуваючи в Радянському Союзі, С.М. Реріх різко виступив проти того, щоб картини знаходились в державному музеї, тим більше, що вже було створено громадську організацію Радянський Фонд Реріхів (згодом Міжнародний Центр Реріхів), якому в березні 1990 р. він передав спадщину батьків, включивши до своєї дарчої також і згадані 288 картин. У квітні 1992 р. С.М. Реріх звернувся до Президента Росії Б.М. Єльцина про сприяння в питанні передачі колекції картин Міжнародному Центру Реріхів. Доручення Уряду до Міністерства культури залишається невиконаним і досі.

   1993 року, через два тижня по тому, як пішов з життя С.М. Реріх, фондова комісія Державного музею Сходу, порушуючи чинну "інструкцію про облік і збереження музейних цінностей, що знаходяться в державних музеях СРСР" (пп..87, 88) від 1984 р., взяла на постійний облік колекцію картин без юридичної підстави.

   Заповіт С.М. Реріха досі залишається невиконаним, що є порушенням чинного законодавства РФ, про що неодноразово повідомлялося всім міністрам культури, починаючи з 1990 року. Експозиція з 288 картин вже багато років знаходиться в запасниках Музею Сходу, умови яких не відповідають вимогам до приміщень подібного типу.

   В даний час Міжнародна Рада Реріхівських організацій звернулась до світової громадськості з проханням підтримати справедливу вимогу Міжнародного Центру Реріхів та допомогти повернути подаровані йому С.М. Реріхом 288 картин і тим самим виконати волю дарувальника, який вже пішов з життя. За давнім звичаєм воля того, хто перейшов у світ інший, шанована і священна. На межі тисячоліть цей моральний обов'язок має бути неодмінно виконаний.

   Вкрадені картини

   У 1995 році, представники Подільського народного університету Культури вперше побували на суспільно-науковій конференції "Захистимо Культуру" присвячену 60-річчю Пакту Реріха. Конференція проходила у стінах Російської Державної бібліотеки, що зберігає у своїх фондах більш ніж 40 млн. пам'яток писемної культури, серед яких багато матеріалів повя'зані із творчістю Реріхів. Відвідавши Міжнародний Центр Реріхів ми побували і в його музеї, де не побачили дуже багато сюжетних картин М. і С. Реріхів про які знали. Як виявилось, їх незаконно, всупереч заповіту С. Реріха, продовжує утримувати Музей Сходу, що нас глибоко стурбувало. Тому відразу після конференції, ми відвідали Державний музей Сходу і помітили, що із 288 картин експонується лише невелика частина.

   А де ж інші?

Галерея вкрадених картин.

 
      
© 2003 Подільський народний університет Культури.
WEB-Master: sdudnik@ukr.net